Моя лялька – це в’язана лялька. Цією цікавою справою займаюсь близько чотирьох років. Коли народилась внучка , захотіла подарувати їй іграшку, якої не купиш у магазині. І так як малі діти люблять тварин, то з них я і почала, а вже потім стала в’язати ляльки, їх вже зібралось чимало - це і Мавка, і циганка, і ляльки в українських костюмах, навіть лялька – Юля Тимошенко є. Використовую для виготовлення своїх іграшок залишки ниток, а стрічками, ґудзиками, намистом і бісером оздоблюю.

 Взяла собі за правило: до роботи берусь тільки з хорошим настроєм, так як для речей, які виробляються руками, дуже велике значення має настрій на позитив. Ще одне правило: перед тим, як робити ляльку спочатку треба полюбити її, полюбити людей, для яких ти робиш, і потім вміти цю любов передати в цій ляльці. І коли робота несе в собі любов, тоді буде все добре.

У такій ляльці немає агресії, що притаманне популярним нині персонажам із магазинів іграшок.